Село

Історія села Ревне

kolodec

Розташоване Ревне серед рівного поля, а за 5 км, несе свої води Дніпро.
Село знаходиться за 10 км у напрямку на південний захід від Борисполя, за 9 км від автомагістралі Київ – Харків. Географічні координати 50х17х24 пн. ш. 30х50х24 сх. д. Село багате на лісові ягоди, дичину, а зокрема на косуль, диких кабанів, білок, зайців, диких качок, лисиць. Середня висота над рівнем моря – 117 метрів. Через село весною протікає притока річки Ікви. Майже на однаковій відстані від села знаходяться села Проців, Вороньків, Вишеньки, Глибоке, які були заселені іще за 2 – 3 тисячі років.

Про назву села говорять кілька легенд. Одна з них пов”язує його з іменем першого поселенця Реви або Ревка. Але тоді б село називалось Ревів за аналогією назв Праць – Проців, Іван – Іванків, Ворон – Вороньків. Але можливо, що село називали Ревине, яке трансформувалось у Ревне. За другою легендою назва походить від назви місцевості : ревне, тобто гарне, рівнинне, хороше місце.
Село виникло наприкінці ХУІІ століття. Про це свідчать письмові дані.
За даними ,,Генерального следствия о маєтностях Переяславського полка (1729 – 1731 рр)” зазначено, що ,, село Ревне за свідченням старожилів тамошніх, як вони пам’ятають раніше людей не було, а земля та була жителя вороньківського Стояна Бондара , а за Гетьмана Мазепи і за полковника Переяславського Лисенка невідомо, по якій данині Київського Печерського монастиря законники побудували хутір, а потім біля хутора і Слободу, людьми заселили і нині ними володіють”. Таким чином на початку ХУІІІ століття село вже існувало.
За часів Гетьманщини Ревне підпорядковувалось Вороньківській сотні Переяславського полку. На початку ХІХ століття, згідно з встановленого московського територіального поділу, належало до Вороньківського волосного правління.
За переписом 1859 року в селі налічувалось 42 двори і проживало 233 чоловіки. Серед козацького стану в селі найчастіше називається прізвище Баран. Після завершення подій національно – визвольних змагань в Україні 1917 – 1921 роки частина безземельних селян Ревного на основі економії пана Трепова ,,Хвильки” заснували сільськогосподарську артіль імені Леніна ( тепер село Ленінівка).
За переписом 1926 року в селі було 156 господарств і проживав 671 житель. В 1930 році було створено 2 колгоспи імені Леніна і імені Ворошилова.
По всій Україні було відоме ім”я ланкової Ганни Федотівни Бідненко. Народилася вона в 1903 році в селі Гнідин у бідній селянській родині. Заміж вийшла в Ревне. В колгоспі імені Леніна очолила ланку, вирощувала картоплю. Про свою роботу згадувала : ,, я з членами ланки ночей недосипала, возила гній, садила, полола, любовно доглядала кожен кущ. І самовіддана праця не пропала даром : по 703 центнери картоплі на кожному гектарі посіву зібрали ми тоді”. Це було в 1938 році. Ганна Федотівна за вирощений урожай була нагороджена орденом Леніна, її обрано депутатом Верховної Ради УРСР. У 1939 році вона брала участь у Всесоюзній виставці сільського господарства в Москві і була відзначеною срібною медаллю.
В роки війни Ганна Федотівна Бідненко працювала телятницею в одному з колгоспів Краснокутського району Саратовської області. У 1944 році повернулася додому, а в 1947 році виростила по 590 центнерів картоплі на кожному гектарі. Такі рекордні врожаї залишалися неперевершеними. За видатні досягнення та великий авторитет Ганна Федотівна Бідненко обиралася депутатом Верховної Ради УРСР чотири скликання. У 1938, 1947, 1951, 1955 роках.
За переписом 1939 року в Ревному проживало 1095 чоловік. В селі була чотирьохкласна школа, клуб, дитячі ясла. Коли почалася Радянсько – німецька війна 229 жителів села Ревне вступили до Червоної Армії. З 13 липня по 9 серпня 1941 року на околиці села розташувався 327 батальйон аеродромного обслуговування. Жителі села приймали участь у споруджені злітної смуги для літаків, допомагали військовим продуктами харчування.
Перших німців ревнівці побачили 22 вересня 1941 року. Вони приїхали на велосипедах та мотоциклах наводити ,,новий порядок”. Щоб залякати жителів села було розстріляно голову колгоспу Мусія Івановича Барана. Весною 1942 року до Німеччини з села було відправлено 71 юнака і дівчину. Два роки ревнівчани жили в умовах окупації : робота в колгоспі зранку до вечора, комендантська година, всілякі приниження не зломили духу жителів села.
Відповідно до нацистського плану оборони правого берега й Дніпра ,,Східний Вал”, знищенню підлягали всі населенні пункти які знаходились на відстані 10 – 15 кілометрів від Дніпра на Лівому березі. Назавжди запам’яталася дата 21 вересня 1943 року. За кілька днів перед цим ревнівці побачили дими від пожеж в навколишніх селах. А ще вони чули канонаду, яка підказувала їм, що швидко наближається Червона Армія і приходить час звільнення. Жителі села ховались по ярах, викопаних ямах. Ніхто не чекав німецьких паліїв. Команда паліїв приїхала на велосипедах з Борисполя швидко проїхали вулицями, стріляючи вогнерозривними кулями по стріхах будинків. Вітер швидко поніс вогонь по садибах. Пересвідчившись, що справу зроблено ,,добре” нацисти поїхали. Протягом доби зникли з лиця землі 120 будинків. На все село залишилося 4 будинки.
Багато зусиль доклали ревнівці, щоб відродити село, зробити його ще кращим. 98 ревнівців не повернулися з війни. Їх імена навічно викарбувані на плитах в центрі села.

memomelitar

Список жителів селів Ревне, які загинули під час
Другої світової війни 1941 – 1945 рр.

1. Бідненко Антон Павлович
2. Бідненко Семен Григорович
3. Бідненко Тиміш Гаврилович
4. Бідненко Федір Федорович
5. Бідненко Охрім Юхимович
6. Бідненко Василь Максимович
7. Бідненко Іван Васильович
8. Бідненко Левко Ничипорович
9. Бідненко Лука Петрович
10. Бідненко Василь Юхимович
11. Бідненко Іван Кузьмович
12. Бідненко Степан Федотович
13. Бідненко Іван Дорошович
14. Бідненко Петро Павлович
15. Бідненко Федір Павлович
16. Бідненко Юхим Павлович
17. Бідненко Мусій Юхимович
18. Бідненко Мусій Симонович
19. Бідненко Іван Якович
20. Баран Михайло Максимович
21. Баран Михайло Іларіонович
22. Баран Олександр Іларіонович
23. Баран Кирило Іларіонович
24. Баран Омелько Іларіонович
25. Баран Пилип Степанович
26. Баран Охрім Олександрович
27. Баран Федот Кирилович
28. Баран Омелько Семенович
29. Баран Микола Іванович
30. Баран Іван Трохимович
31. Баран Павло Трохимович
32. Баран Іван Кирилович
33. Безпалий Дорош Карпович
34. Безпалий Павло Юхимович
35. Безпалий Яким Іванович
36. Безпалий Марко Савович
37. Веремієнко Іван Андрійович
38. Веремієнко Андрій Іванович
39. Веремієнко Павло Іванович
40. Гойко Іван Андрійович
41. Гойко Каленик Семенович
42. Гойко Іван Семенович
43. Гойко Василь Денисович
44. Гойко Михайло Денисович
45. Головаха Іларіон Андрійович
46. Головаха Панас Васильович
47. Головаха Мусій Іванович
48. Головаха Іван Сергійович
49. Головаха Іван Никонович
50. Головаха Микола Никонович
51. Головаха Микола Панасович
52. Головаха Степан Дорошович
53. Головаха Яків Дорошович
54. Головаха Степан Пудович
55. Горбач Федір Андрійович
56. Горбач Клим Андрійович
57. Гончаренко Андрій Іванович
58. Закашун Олександр Семенович
59. Коломієць Трифон Олександрович
60. Коломієць Трохим Омелькович
61. Коломієць Мусій Семенович
62. Коломієць Логвин Тимофійович
63. Коломієць Андрій Гаврилович
64. Коломієць Олександр Степанович
65. Коломієць Василь Тихонович
66. Коломієць Іван Мусійович
67. Коломієць Іван Михайлович
68. Коломієць Павло Михайлович
69. Коломієць Степан Іванович
70. Коломієць Данило Олексійович
71. Коломієць Трифон Омелькович
72. Костенко Андрій Федорович
73. Костенко Свирид Федорович
74. Костенко Свирид Федотович
75. Костенко Іван Свиридович
76. Костенко Федір Свиридович
77. Костенко Олексій Митрофанович
78. Книженко Микита Захарович
79. Кузьмін Іван Григорович
80. Лакіза Іван Миронович
81. Лакіза Іван Лукович
82. Погоріло Василь Антонович
83. Погоріло Федір Антонович
84. Скляр Петро Ничипорович
85. Скляр Юхим Данилович
86. Скляр Павло Петрович
87. Скляр Василь Петрович
88. Скляр Іван Петрович
89. Скляр Хома Дем’янович
Головаха Іван Михайлович – загинув в мирний час
виконуючи обов’язок перед Батьківщиною.

У 1963 році Ревне стало центральною садибою радгоспу „Жаданівський”, до якого ввійшли землі сіл Процева та Мартусівки. В радгоспі було більше 4 тисяч гектарів землі. Радгосп займався вирощування картоплі, овочів, молочним тваринництвом.
В Ревному, як центральній садибі радгоспу, в 1978 році було збудовано школу на 630 учнів. Село прикрасили дитячий садок, будинок культури, адміністративний корпус радгоспу, багатоповерхові житлові будинки. У 1976 році розпочав свою роботу завод органічних добрив.
90 роки ХХ століття принесли зміни: у 1991 році радгосп „Жаданівський” був переіменований у радгосп „Комунар”, а в 1996 році реорганізований в колективні сільськогосподарські підприємства (КСП) „Ревне”, „Мартусівка”, „Проців”. В селі існує дитячий будинок сімейного типу . Його в 1989 році організували Віктор Дмитрович та Тамара Володимирівна Дереньки. Вони обігріли своїм теплом 37 вихованців. 23 дітей проживають постійно в родині, а решта проживали тимчасово. Перші вихованці сімейного будинку вже стали дорослими, створили свої сім”ї. За кошти держави був збудований будинок, в якому є місце і тепло дітям, які цього потребують. Тамару Володимирівну Деренько нагороджено Орденом княгині Ольги ІІІ Ступеня.
В селі було організовано приход Української православної церкви в 1995 році.
Повагою користується серед жителів села майстер — різбляр Павло Іванович Коломієць. Природа щедро наділила Павла Івановича талантом і він щедро ділиться ним з людьми. Біля криниць в селах Ревне, Проців, Мартусівка постали богатирі, створені умілими руками народного майстра-різбляра.
Станом на 2009 рік в селі нараховується 556 дворів в яких проживають 1612 жителів. Село схоже на сад. Біля кожного будинку яблуні, груші, вишні, сливи. Працьовиті люди живуть в селі, а тому воно буде жити вічно.

Роботу виконав
учень 8 класу
Ревнівської ЗОШ І – ІІІ ступенів
Баран Олександр
Керівник – вчитель історії
Розумна Софія Іванівна

Джерело